Категории каталога | |
---|---|
|
Форма входа |
---|
Поиск |
---|
|
Друзья сайта | |
---|---|
|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Наш опрос |
---|
Главная » Статьи » Мои статьи |
Він повернувся у кожну хату Ми, мабуть, не забули отой вірш («Швачка») з шкільних часів, який, чомусь,
тяжко запам’ятовувався: - Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. Ще знали, що звали цього поета Павло Грабовський. Він був заарештований
реакційним царським урядом і засланий у Сибір, де і помер. Оце, здається, і все. Потім у більшості з нас складалося так життя, що
нових знань про Павла Грабовського ми не одержували, щоправда від цього не дуже
засмучувались. І ніхто не міг нам сказати, чому так жорстоко розправились з поетом, йому ж
у 1882 році, коли його вперше арештували, було всього 18 років, та й коли
вдруге заарештували у 1886 році за поширення листівок, йому було тільки
двадцять два. Написані від руки (скільки їх там можна було написати?) листівки потрапили
до поліції і отакий жорстокий вирок – кілька років заслання у Сибір.
Двадцятидвохрічна молода людина звідти більше не повернулась. Знаємо, що царат до деяких революціонерів не дуже присікався. Побудуть рік,
два і повертаються додому, а тут отаке. Вся справа в тому, що Павло Грабовський обстоював незалежну Україну. Тому
нам ніхто про це у школі не розповідав, може і самі не знали. А якщо, навіть і
знали, то мовчали. У двадцять два роки заслали у Сибір а в тридцять вісім – помер. Оце і все.
Тільки став там поетом, класиком української літератури, писав свої вірші і
надсилав їх у Львів до Івана Франка а той друкував. Перед смертю, у 1900 році, одружився на такій як і сам, бувшою поселенкою,
Анастасією Миколаївною Лук’яновою, що вчилася тоді в Тобольській
фельдшерсько-акушерській школі. Через рік народжується син, Борис, а ще через
рік, у 1902 році, Павло Грабовський помирає. 24 листопада, за п’ять днів до смерті, він пише листа до Бориса Грінченка:
«Я тяжко занедужав, нема надії прожити зиму. Вада серця. По моїй смерті, якщо
прийде хіть та ласка, складіть… ще яку збірочку, бо самому, мабуть, вже не
доведеться… Ось ще просьба: стрінете мого маленького сина де-небудь, так поможіть йому
прибитись до якого щиро українського гурту. Бувайте здорові, та й сили писати
немає більш… України так і не побачу». Борис Грінченко не встиг допомогти синові Грабовського, бо передчасно
вмирає від хвороби у 1910 році і той застає Жовтневий переворот вже у Киргизії. Далі його життя складається, як у більшості молодих людей того часу –
комсомол, Червона Армія, потім закінчує Ташкентську радпартшколу,
Середнєазіатський державний університет. Працює лаборантом. До нього приходять
перші успіхи. У 1923 році Борис Грабовський винаходить і виготовлює катодний комутатор. Через рік переїжджає до Саратова. Тут він сходиться з талановитою молоддю,
багато експериментує. Нові друзі та вчителі допомагають Борису теоретично
розробити принцип сучасного телевізора, який він назвав «телефот». Восени 1928 року у Ташкенті Борисом Грабовським, вперше у світі, було
передано зображення людей та різних предметів на відстань, яке мало велике
наукове значення. У цьому апараті на передавальному боці вперше в світі була використана
катодно-промінева трубка. Ось так син Павла Грабовського започаткував таке сучасне потужне явище, як
телебачення. Все життя віддав науці та техніці, він автор 50 заявочних свідоцтв
та 12 патентів. Жив ще у шістдесятих роках у Бішкеку. Сьогодні ми з повним правом можемо сказати, що Павло Грабовський повернувся
на Україну, у кожну хату та квартиру, де є телевізор, який був створений і за
допомогою його сина… | |
Категория: Мои статьи | Добавил: getmanps (13.06.2010) | |
Просмотров: 5493 | Рейтинг: 0.0/0 | |
Всего комментариев: 0 | |