Козацький ніж Фаберже-2

Як ми і очікували, довкола публікації "Козацький ніж Фаберже", почався нездоровий ажіотаж. Нагадаємо, до козаків потрапив сувенірний ніж, виготовлений в майстернях фірми "Фаберже". Виникла версія, що ця річ має стосунок до Гетьмана П.Скоропадського.

Відразу відкинемо крики про те, що ніж підробка. Є чітка інформація, з яких рук він подарований...

На жаль, ця історія, має безпосереднє відношення до вже легендарної теми з поверненням козацьких регалій з Ховеллу, штат Нью-Джерсі, США. Прапори, ікони, документи, печатка Війська Запорізького та інші цінності, що отримали назву козацькі регалії, були вивезені козаками з розгромленої Січі. Після мандрів, через Задунайську Січ, Азовське, Чорноморське, Кубанське козацтва, опинилися на Кубані. З 1918 року врятовані козацькою спецгрупою - перевезені до Сербії. У 1944 році, хранителі регалій, переправили їх до Німеччини, потім США, де вони і лежали в музеї Кубанського війська. Українські історики, козаки і журналісти спробували почати процес повернення скарбів. Пересіклися з губернатором Краснодарського краю і його поплічниками з російських спецслужб. Україна, за сприяння США, почала перемагати. І тоді в Штатах висадилися 9 спецназівців, які, після розвідки, пограбували музей. На автомобілях з дипломатичними номерами Консульства РФ, вивезли вкрадене до дипломатичної місії Росії в Нью-Йорку. Почався міжнародний скандал, слідство, судовий розгляд. Тиск і підкуп... Суд перенесено на травень.

Ми попереджали, що на наших сайтах почне з*являтися дивна інформація! І вона періодично виникає... Почалося занадто багато інтриг, супутних викриттів і скандалів.

От і говоримо про ніж, роботи фірми "Фаберже".

Журнал "Музеї України" розпочав власне дослідження. Вже перші документи, що потрапили до наших рук, викликали чимало запитань. Справа в тому, що здобувши перші, гучні успіхи, фірма "Фаберже", чию назву пов*язують із знаменитими яйцями, різко розширила виробництво, відкривши багато філій. У 1897 році, запрацювала філія в Одесі. 1905 - в Києві. Звертаємо увагу на цінову політику фірми. Крім дуже дорогих, ексклюзивних речей, ювеліри розпочали масовий випуск коштовної сувенірної продукції за дуже доступними цінами. Можна говорити про бум речей від Фаберже. Майже всі дворянські родини мали кілька цінних дрібниць від Фаберже.

У травні 1885 року, імператор Олександр ІІІ, присвоїв Карлу Фаберже звання "Поставщик Высочайшего двора". Слід наголосити, що перед Першою Світовою війною, на фірмі "Фаберже", працювало майже 600 висококласних ювелірів. Виробництво стало масовим. Говорити про невелику кількість продукції Фаберже, на початку ХХ століття - це помилка. Якщо деякі люди, що нині гордо іменують себе істориками, цього не знають - знайте. Столові і канцелярські набори, дрібниці, випускалися дуже солідними тиражами. В ті роки золото і срібло ще не мало такої ціни, як нині... На жаль, переважна більшість тієї продукції до нашого часу не дійшла. Тому, кожна справжня річ Фаберже, початку ХХ століття, не внесена в каталоги, є особливо цінною.

Після революції 1917 року, магазини і філії Фаберже, були нещадно пограбовані єврейською мафією, що називалася тоді ЧК і комуністами. Повністю рознесли магазини в Києві і Одесі. Ті предмети ще і досі в Україні... Карл Фаберже, під виглядом дипкур*єра, виїхав у Швейцарію у 1918 році. Колекції і окремі вироби Фаберже, розійшлися світом. З 56 безцінних пасхальних яєць, 4 було втрачено. Говорити про долю інших виробів дуже важко. Там траплялися просто неймовірні пригоди...

Днями, ми мали хитро обставлений контакт, з колишнім співробітником радянської зовнішньої розвідки. Побачивши фото ножа, він повідомив, що річ, зображення якої ми опублікували, скоріш за все справжня. Свого часу, виконуючи спецзавдання у країнах НАТО, маючи дипломатичний імунітет, він дарував подібні ювілірні прикраси високоповажним державним чи військовим чиновникам, схиляючи їх до співпраці. Це був або замаскований хабар, або плата за якусь певну послугу. Подібні методи, використовують і спецоргани Російської Федерації. Люди ті ж, школа одна. Та й золотий запас не змінився...

Продовжуючи пошуки, ми вийшли на колеціонерів США. Виявилося, що найсильніша група - це вихідці з ... Києва! Їх дев*ять. Одеситів - 8. З Харкова - 5.

Ці люди нас попередили, що на ринку є чимало висококласних підробок під Фаберже. На деяких - навіть справжні клейма! Але, почувши, з ЯКИХ рук був отриманий наш ніж, зразу давали 90%, що річ справжня.

Експертів особливо зацікавив клинок, лезо ножа. Марка Толедо. Виявилося, ювеліри Фаберже, ЛЕЗА НЕ ВИРОБЛЯЛИ! Замовляли у фірмах з бездоганною репутацією. Толедо, одна з них. На 99% лезо нашого ножа справжнє! Ручку, ймовірно, зробили на початку минулого століття.

Тепер, щодо Гетьмана П.Скоропадського. Згадали ми його ім*я у зв*язку з версією одного з київських істориків. Майже точно відомо, що родина Скоропадських мала якісь речі, скоріш за все, столовий сервіз і канцелярський набір, марки Фаберже. Зараз ми перевіряємо цю версію через Канаду і Швейцарію.

Більше того, опитуючи істориків з різних країн, ми наштовхнулися на кілька нових, сенсаційно-ексклюзивних історій...

Ще раз наголосимо, що ми не маємо історичної освіти, і не вважаємо себе якимись метрами науки. Проводимо кілька досить поверхневих журналістських розслідувань, волею долі потрапивши у вир бурхливих міжнародних подій. Свого завдання ми і не приховуємо - зацікавити масового читача загадками української історії, підняти український патріотизм, розкрутити кілька імен вітчизняних істориків. Поки що, попри протидію ворогів України, нам це вдається.

Чекайте нових публікацій, розслідувань. Передплачуйте наші журнали.

Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналів "Нова Січ"